Експозиції першої кімнати музею «Історія села, сільська хата, побут і ткацтво» містять інформацію про первісний етап суспільного розвитку нашого села. Найдавнішою пам’яткою на його території є поселення трипільської культури, відкрите в урочищах Мартинівка та Калинівка. Експонуються різні види кам’яних сокир, скребки, різці, кістка мамонта та багато уламків посуду і черняхівської та давньоруської культур.

Особливої уваги варта перша писемна згадка про наше село, яка датується 27 жовтня 1452 року та легенда про походження села Погорілівка.
Цікаві матеріали та експонати про будівництво православної та уніатської церков, панського маєтку та каплички.

Цікавий експозиційний матеріал зібрано про 1946−1947 роки, коли наш край спіткало велике лихо — голод: спогади старожилів, довідки про смерть. Після війни 1941 — 1945 років оживало село. В 1948 році було створено колективне господарство. У музейній вітрині - перші заяви про вступ до колгоспу, протоколи зборів, фото перших колгоспників. В музеї багато матеріалів про колгоспний період в селі (з 40-х до 90-х років ХХ ст.) — газети, грамоти, медалі, фотоматеріали, трудові книжки, посвідчення тощо.

В музеї зібрано матеріали про воїнів-афганців, загиблого в цій війні односельчанина Олександра Іванчака — листи до матері, фотоматеріали, спогади однокласників, особисті речі, книги. Цікавою є інформація про давні роди та родини жителів села Погорілівка — Колибабів, Руданів, Скігарів, Чорнопиських. Прослідковуються генеалогічні дерева родів, ведеться розповідь про відомих людей з даних родин.

У музеї міститься інформація про відомих в нашому краї та за його межами односельчан — письменників В. Залозецького та І.Долинського, громадського діяча Буковини Т. Драчинського, колишнього міністра енергетики Польщі С. Шудровського, майстра лозоплетіння Чорнописького М.С.(експозиція виробів створена окремо)

Окремо експонуються народні музичні інструменти, характерні для нашого села: бандура, цимбали, труба, патефон. Є серед експонатів один із перших телевізорів «Комбайн» та радіоприймач. Широко експонуються кераміка та гончарні вироби (миски, тарілки (польські, румунські, канадські), оздоблені рослинними та геометричними орнаментами, різні види горшків та горщиків, макітра, цідила, горщики-двійнята, цебри, черпаки, дур шлаки, гладуни, дерев’яні ложки, різні види пляшок). Заслуговує уваги багата експозиція давніх вугільних прасок та гасових ліхтарів. Широко представлені знаряддя ткацького ремесла — тіпалка, дергівки, чесалки, само токи, моталки, мотовила, снувалка, самопрядка, куделі, веретена, ткацький верстат та зразки волокна, прядива, ниток та виробів з них — лавники, рушники, тканина для сорочок.

Матеріали музею розповідають про розвиток освіти, культури і медицини в селі (фотоматеріали, документи, зразки шкільного та медичного приладдя). Церковне життя села представлено фотоматеріалами про культові споруди Погорілівки: давня уніатська церква, канцелярія, православна церква, капличка, пам’ятний знак, споруджений на честь 2000-ліття християнства на Русі, дім молитви. У вітрині міститься кадило священика, хрести, молитвеники, скринька для збору пожертвувань, шапка-камелавка та ікони.

У музеї широко представлена експозиція різного виду, часу та походження грошових одиниць — монети, паперові купюри ХІХ — ХХ ст., скарб монет румунського періоду, знайдений на горищі церкви під час ремонту. Окреме місце в музеї займає інтер'єр старої погорілівської хати. Тут на видному місці знаходяться піч, замисник, стіл, постіль, лавка, скриня, багато хатніх речей, ікона 1912 року, фотографії, подаровані старожилами.

В «Кімнаті етнографії» представлено чоловічий та жіночий одяг ХVІІІ - поч. ХХ ст.: верхній плечовий одяг — кожухи, сардаки, містяни та мінтяники; різного виду жіночі сорочки — будинки, хлоп’янки, стовпи, сорочки вишиті бісером та нитками-муляне; поясний жіночий одяг — горботки, фоти, різного виду крайки; чоловічі портяниці, гачі; чоловічі та жіночі головні убори — рушники, хустки — шалянки, кучми, капелюхи; взуття — чоботи, черевики-дермати, солом’янки, постоли; жіночі прикраси — мониство та коралі.

В кімнаті зберігаються меблі з панського маєтку середини ХІХ століття — різьблена шафа, софа, крісло та скрині, в яких зберігали одяг сільські жителі.
Багата експозиція вишитих рушників, виготовлених сільськими майстринями. Милує око і привертає увагу відвідувачів персональна виставка майстрині-вишивальниці рушників бісером і лілітками Мельничук Н.І. У кімнаті етнографії міститься виставка виробів із лози вихідця із села Погорілівка Чорнописького М. С. — майстра лозоплетіння, відомого своїми виробами в Україні та далеко за її межами.

Особливою цінністю є давні церковні книги ХVІІ - поч. ХХ ст., газети, журнали та календарі, фотоматеріали початку ХХ ст., а також різного виду писанки — галунки-крашанки, крапанки та власне писанки, багаті своїм символічним значенням, відображають світогляд і вірування погорілівчан.

Тут зібрано різні види обрядової та повсякденної випічки з муки — різного виду хліб, калачі, калачики, булки, плетенки, паски, пасочки, великодні пташки, хрести та хрестики, овечки, ластівочки, весільні калачі, весільний каравай, батьківські калачі, зразки солодощів.

Широко представлені знаряддя сільськогосподарської хліборобської праці - серпи, коси, вила та знаряддя для виготовлення хліба — ступи, корита для опари та тіста, форми для випікання хліба, а також сніп-дідух, вінок жниваря. Цікава історя хліба міститься на стендах «Звідки хліб прийшов», «Хліб наш насущний», «Голодний рік, голодний вік», «Війна і хліб», «Хліб — усьому голова». Музейні експонати, які знаходяться в даній кімнаті потребують особливого догляду. Ми систематично оновлюємо експозицію, проводячи акції «Великодня випічка», «Писанка», «Хліб в моєму домі».

Дана музейна кімната слугує джерелом інформації про хліб — основу життя людини на землі. Тут часто проходять уроки-екскурсії, виховні години, які допомагають нам зрозуміти цінність хліборобської праці, адже ми діти хліборобів і маємо цінувати їх працю, наслідувати наших батьків і дідів.